Деякі види бактерій, що мешкають у шлунково-кишковому тракті, виділяють метаболіти, які підвищують потяг до фізичних вправ. Втім, поки що це продемонстровано на мишах, і довести наявність такого зв'язку у людей ще доведеться.
Медики з Університету штату Пенсільванія проаналізували генетичні та фізіологічні фактори, що відрізняють мишей з високим потягом до фізичної активності. Ключовим із них виявилася присутність метаболітів, які виробляють певні види бактерій кишкової мікрофлори. Вчені пишуть про це у статті, опублікованій у журналі Nature, інформує UAINFO.org.
Симбіотичні мікроби, що мешкають у кишечнику, надають глибокий і різноманітний вплив на весь організм. Вони можуть визначати тяжкість перебігу Covid-19 та ефективність вакцин, брати участь у розвитку хвороби Альцгеймера та змінювати настрій. Ще один взаємозв'язок виявила команда американських медиків на чолі з Крістофом Тейсом.
Читайте також: Отруї мене ніжно: мурахи діляться отрутою з родичами, щоб захистити їх від хвороб
Вчені зібрали широкий спектр відомостей про своїх лабораторних мишей: секвенували їх геном, визначили набір метаболітів у крові, видовий склад кишкової мікрофлори тощо. Серед них виділили групу тварин, які демонстрували підвищений інтерес до фізичної активності та довше за інших бігали в колесі. Далі використали штучний інтелект, щоб виділити фактори, що роблять найбільший внесок у цю відмінність.
З'ясувалося, що генетика впливає на потяг до фізичних вправ порівняно мало, проте склад мікрофлори має дуже великий ефект. Це підтвердили й експерименти: якщо «спортивним» тваринам згодовували антибіотики широкого спектра дії, вони починали проводити в біговому колесі приблизно вдвічі менше часу.
Додаткові дослідження дозволили пов'язати такий ефект із присутністю бактерій Eubacterium rectale та Coprococcus eutactus. Ці мікроби мешкають у кишечнику та виділяють у нього аміди жирних кислот. Своєю чергою аміди стимулюють канабіноїдні рецептори CB1, що працюють у клітинах периферичної нервової системи. В результаті підвищується рівень дофаміну в смугастому тілі головного мозку, причому при фізичних навантаженнях це особливо помітно.
Читайте також: Зимовим спалахам простудних захворювань знайшли пояснення на клітинному рівні
Дофамін недаремно називають "гормоном задоволення", а смугасте тіло – частиною внутрішньої системи винагороди мозку. Така стимуляція веде до позитивних переживань під час фізичної активності та розвиває потяг до вправ. Деякі дані, отримані в експериментах з мишами, також показують, що у них помітніше проявляється "ейфорія бігуна", пов'язана з меншою чутливістю до втоми та болю.
"Дослідження може відкрити зовсім новий напрямок у спортивній фізіології", — сказав Ніколас Бетлі, один з авторів роботи.
Втім, насамперед вченим належить продемонструвати, що аналогічний зв'язок мікрофлори із задоволенням від спорту існує й у людей. Якщо це вдасться, то можливо, що з часом з'являться нові ефективні дієти та біодобавки, які зможуть коригувати мікрофлору та зроблять регулярні походи до спортзалу суцільним задоволенням.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
