Ексклюзивне інтерв’ю генерального директора ПрАТ "Укргідроенерго" Ігоря Сироти агентству "Інтерфакс-Україна"
Текст: Ніна Яворська
— Доки немає оприлюднених результатів діяльності, скажіть, з чим "Укргідроенерго" вийшло з першого, фактично воєнного, півріччя?
— Наш фінансовий результат суттєво залежить від природи. Все залежить від опадів, в тому числі й зимових, від паводку. Цього року паводок був середній за обсягами, але тривалий. Почався в кінці лютого-на початку березня і закінчився в кінці червня. Скажімо, він був вдалим. У першому півріччі ми маємо позитивну динаміку – і у виробітку, і в надходженнях, а от у другому півріччі дещо інша картина, тому що літо, менший приплив і виробіток менший. Якщо в перші місяці року ми перевиконували на 30-40% прогнозні фінансові показники, то уже в липні у нас – мінус 36% до фінансового плану. Я думаю, що такий буде серпень, вересень, жовтень. Сподіваємося, що до кінця року наші фінансові показники будуть збалансовані. Ми ніколи не беремо на себе більше зобов’язань, ніж можемо виконати. Але ж наше основне завдання – це не виробіток, а забезпечення енергосистеми піковою електроенергією, аварійним резервом і балансування.
Бачили картину кілька днів тому, коли росіяни обстріляли ЗАЕС і довелося відключати один з блоків? Тоді для збалансування енергосистеми були залучені всі ГЕС і ГАЕС компанії, причому Дністровська ГАЕС несла повне навантаження одразу трьома гідроагрегатами і саме вона покривала майже весь дефіцит електроенергії в системі, виробивши за добу 8,5 млн кВт- год.
— На випадок відключення інших двох працюючих блоків ЗАЕС у компанії є резерви?
— Є ще резерви, навіть на два, але на короткий період.
Чому ми говорили, що маємо добудувати станцію, довести Дністровську ГАЕС до 2,2 тис. МВт? Це аварійний резерв. Коли стається так, що відключається 2 атомні блоки, а це 2 тис. МВт, ми маємо швидко віддати тих 2 тис. МВт в енергосистему. Ми можемо приблизно 6-7 годин нести таке навантаження. За цей період можна підняти теплову генерацію чи, скажімо, відрегулювати споживання.
— Коли ми говорили з вами у березні, ви були досить оптимістично налаштовані на експорт електроенергії в Європу, який тоді тільки анонсувався, але за півтора місяці компанія фактично так нічого і не бронювала у напрямку Словаччини та Угорщини.
— Все дуже просто. Нам потрібно основне, про що я говорю – тримати аварійний резерв, надати балансування і доппослуги насамперед своїй енергосистемі, а потім надавати послуги в Європу. У березні ми були оптимістичні, бо йшов паводок. У липні стали песимістичні, бо паводку немає. А тримати ресурс потрібно. Інше питання – ми побачили по економіці, що нам це не вигідно. А у нас дефіцит ресурсу, який гідно оплачується. Якщо у нас буде надлишок після забезпечення української енергосистеми, то звичайно, ми вийдемо на експорт.
— Втім, ви досить активно експортуєте у липні та серпні до Молдови, переважно рівним графіком. Це вигідно?
— Ми побачили, що такий ресурс на рівний графік є, нам його вистачає і нам економічно вигідно, бо ми отримуємо валюту. До того ж піднявся валютний курс. Ціна навіть у 77 євро за МВт-год тут нам цікава. Ми отримуємо 3,1-3,2 тис. грн за МВт-год, а на нашому ринку – 2,6 тис. грн за МВт-год. Обсяги, які ми експортуємо до Молдови, це не ті 10% від їхнього споживання, на які вони розраховували, але це те, що ми зараз можемо.
— Наскільки зобов’язання експортерів сплачувати на підтримку ПСО по населенню 80% прибутку від експорту зменшить навантаження на "Укргідроенерго" як одного з його виконавців?
— Дещо зменшить. До кінця року це дасть приблизно 5% від загального ПСО. Ми порахували, що це принесе десь 5 млрд грн. Для порівняння – ми з "Енергоатомом" по року маємо закрити приблизно 100 млрд грн.
ПСО взагалі з війною збільшилося, насамперед, через суттєве зниження промислового споживання електроенергії. У нас в фінплані на рік було закладено 5,5 млрд грн на ПСО, але ці показники були скориговані і тепер складають 15 млрд грн. Це 55% від загального доходу, який зазначений на рівні 28 млрд грн.
Ми не маємо заборгованості по погашенню ПСО. В першому півріччі сплатили 8,5 млрд грн податків та зборів. Але ми дійдемо до того, що будемо змушені шукати нову модель ПСО, бо "Укргідроенерго" і "Енергоатом" його не зможуть покрити. Це дуже велике навантаження. І коли хтось висловлює бажання ще його збільшити, я кажу, що у нас стільки грошей уже нема.
— Під час нашого березневого інтерв’ю ви казали про те, що звертаєтеся до кредиторів з тим, щоб вони погодили перепрофілювання кредитів на підвищення ліквідності. Які результати цих переговорів?
— Після першого півріччя ми прибуткові, ліквідність є. У коштах на її покриття потреби немає. Але гроші потрібні на капітальні видатки. І ми звернулися до наших банків – ЄБРР, ЄІБ, Світового банку, щоб вони розглянули можливість спрямувати частину кредитних коштів саме на ці видатки. Якщо у нас велике ПСО, великі податки, нам не вистачає на капітальні вкладення, модернізацію. У нас зараз 35 агрегатів у ремонтах: реконструктивних, поточних чи капітальних. Ми готуємося до ОЗП і маємо їх завершити, а грошей бракує. При цьому по кредитах на інвестиційні програми вони в профіциті. І ми б хотіли перенаправити їх на капітальні видатки, щоб закупити обладнання, провести ремонти. Ми розуміємо, як діє ворог: він може у будь-який момент ударити по підстанціям, по інфраструктурі. Тому треба мати запас електричного обладнання, трансформаторів, вимикачів. Це обладнання, яке не виготовляється в Україні, тим паче воно індивідуального замовлення.
У нас різні є агрегати, наприклад, на Київській та Каневській ГЕС від 20 МВт. Агрегати на Дністровській до 424 МВт. Це різна компоновка, і ми сьогодні на модернізацію і реконструкцію будемо направляти всі зусилля. Бо будь-що маємо забезпечити зі стовідсотковою гарантією аварійний резерв і балансування, а для цього потрібно мати запас. На це нам дуже потрібні кошти, і ми кажемо банкам – це обладнання європейського виробника, тому ваші гроші підуть їм. Дуже розраховуємо, звісно, на позитивну відповідь. І якомога швидше, бо термін виготовлення зріс майже удвічі, уже сьогодні потрібно робити замовлення. Наприклад, ми мали пропозицію від АВВ – було 5 місяців на виготовлення, зараз 9. Ми також виходимо з того, що замовлення, зроблені сьогодні, обійдуться дешевше. Може, я помиляюся, але гадаю, що цінова політика в Європі теж може змінитися. Все через те, що енергоресурси будуть підніматися в ціні. А у нас ще буде 10% податку на виведення фінансів на закупку імпортного обладнання, це знову ж таки для нас здорожчання.
— Як працює механізм отримання гуманітарної допомоги, чим опікується Міненерго відповідно до спеціальної постанови уряду?
— Ми перелік своїх потреб надали, але поки що нічого не отримали з нього. Там ще процедура, як отримати, як поставити на баланс. Займаємося цим, але конкретики поки що нема.
— А на якій стадії реалізація проекту будівництва 212 МВт EnergyStorage, адже договір про отримання кредиту в понад $200 млн був ратифікований?
— Ратифікація договору відбулася уже після початку війни, він чинний. За нашими розрахунками, потрібно приблизно півтора року на вибір консультанта, розробку ТЕО, сам проект. От якраз цим ми й займаємося, спочатку оберемо консультанта за міжнародними стандартами.
— Також уже після початку війни ви підписали з AndritzHydro та MANEnergySolutions меморандум про реалізацію пілотного проекту по будівництву потужностей в 1 МВт для виробництва зеленого водню. Що з цим проектом?
— По водню ми дуже плідно співпрацюємо з німецькими партнерами. Ми зустрічалися з ними місяця півтора тому, підписали меморандум і плануємо у вересні підписати контракт на поставку електролізера в 1Мт. У них термін виготовлення 16 місяців, але ми домовилися, що вони заберуть у когось чергу і зроблять нам це за 6-9 місяців. Тому, якщо ми підпишемо контракт у вересні, то у першому півріччі наступного року ми зможемо реалізувати цей проект на ДніпроГЕС.
Це просто пілотний проект, звісно, але поясню, у чому його суть і важливість, чому ми хочемо його побудувати навіть за свої кошти. Знаєте, Європа ще не дуже просунулася у цьому питанні. Ми вивчили його на прикладі Німеччини і побачили, що у них всього кілька таких проектів, може п’ять. Але всі розуміють, тим паче, з огляду на події в Україні і агресію Росії, що енергетика – це зброя в руках росії. Тому я думаю, що Європа і безпосередньо Німеччина, буде набагато швидше рухатися у напрямку розвитку проектів по водню. Всі розуміють, що це майбутнє. Та ж Німеччина зараз створює механізми, щоб компенсувати вартість виробництва водню. Він сьогодні буде економічно не дуже вигідний. І я переконаний, що ми маємо рухатися разом з європейцями. Ми не маємо робити через три-чотири роки те, що в Європі вже буде зроблено. Я й на наглядовій раді акцентував, що ми маємо зараз думати, на чому буде заробляти Укргідроенерго через 5-10 років. Це і є стратегія розвитку. Якщо ми сьогодні побудуємо хоча б 1 МВт, то нам буде набагато простіше говорити з європейськими донорами. Вони швидше дадуть кошти і на проектування, і на реалізацію проектів. А в нас є можливість реалізувати проекти по водню від 40 МВт до 100 МВт. Тому ми маємо уже зараз відпрацювати всі механізми. Маємо самі подивитися, як це відбувається практично і яка тут економіка. Зокрема, почати змішувати водень на 5-10% з газом. У нас така можливість є. Ми хочемо провести випробування і побачити, як це працює, не втрачаючи час. Вже в наступному році рухатися з донорами по великих проектах.
— У червні цього року Нацбанк визнав неплатоспроможним "Мегабанк", який обслуговував підприємства "Українські енергетичні машини", що виконували роботи для "Укргідроенерго". Як це рішення позначилося на проектах компанії?
— Негативно. За два тижні до того, як його визнали неплатоспроможним, з європейських банків було перераховано приблизно 500 млн грн. Це за роботи, які зробили "Українські енергетичні машини" та інші заводи для нас, там відбулося коригування ціни. Здається, ці кошти віднесені до 7 групи, перспектива їхнього повернення дуже туманна. І це зупинило заводи, бо вони не мають обігових коштів. А в них 11 наших агрегатів, вони не можуть їх доукомплектувати, щоб ми ввели їх в експлуатацію. Це вплинуло як на заводи, так і на нашу реконструкцію. Це не наша компетенція, але наскільки я знаю, керівництво заводів зараз займається цим питанням. Намагається взяти кредит, отримати банківські гарантії, звертається до уряду за допомогою державного фінансування, розглядає питання збільшення статутного капіталу, щоб знайти якісь кошти і запустити роботу. А нам ці агрегати потрібні на вчора.
Ми втрачаємо і в фінансах, і у виробітку, але така ситуація. Для "Укргідроенерго" тут важливі 2 фактори – це енергобезпека нашої держави і те, що всі наші проекти мають рухати економіку. Ми основний замовник підприємства "Українські енергетичні машини". У них більше 60% – наші замовлення, і ми розуміємо, що треба давати їм роботу. Тому, звісно, потрібно знаходити якийсь вихід.
— Прийдешній опалювальний сезон уже назвали найскладнішим в історії України. З точки зору "Укргідроенерго", як його оцінюєте ви, які головні виклики стоять перед компанією і як готуєтеся до їх подолання?
— Для мене цей сезон 13-й. І я хочу сказати, що з 2014 року всі ОЗП були складні, – відтоді, як росіяни захопили наші шахти, порушили логістику поставок вугілля, відібрали частину теплової генерації. Це позначилося на енергосистемі. Прийдешній сезон буде надскладним, бо ми не знаємо, що може спланувати ворог, що і коли буде обстрілювати. Добре, що ми за два дні від’єдналися від них і приєдналися до Європи. Хоч, звісно, ми розуміємо, що імпорт електроенергії для нас буде дорогим. У нас вона коштує 60-65 євро за МВт-год, а в Європі значно дорожче. Це буде тягар для енергосистеми. Це виклик? Так. Зараз "Укргідроенерго" насамперед працює над підготовкою станцій до ОЗП. Треба отримати акт готовності у жовтні. Ми всі ці питання опрацьовуємо, готуємося до будь-яких сценаріїв. Можливо, у цьому ОЗП нам взагалі не доведеться думати про продаж електроенергії, а тільки про те, щоб забезпечити надійну роботу енергосистеми. В умовах війни ми не можемо передбачити, де, коли і що вийде з ладу. Балансування – це наша основна функція.
— Наскільки компанія сьогодні забезпечена кадрами для виконання всіх цих завдань?
— Проблем з кадрами у нас немає. Нам вдалося втримати людей. Щойно почалася війна, на нараді я сказав, що ми маємо працювати. Може, мене тоді не всі зрозуміли – про що він говорить, коли всі тікають. Але зупинити роботу – це за мить, а відновити потім дуже складно. Ми тоді заплатили працівникам три оклади наперед, для підтримки. Ті, хто виїхав за кордон, мали можливість дистанційно працювати. Тепер, коли закон забороняє дистанційну роботу з-за кордону на таких підприємствах, більшість повернулася, ті, хто залишився поки, взяли відпустки за свій рахунок, але місця їхні по поверненню чекають. Та й за кордоном у нас, може, людей тридцять, не більше. З окупованої Каховської ГЕС, тих, хто виїхав, переводимо на інші станції. У нас ще 8 станцій, знайдемо співробітникам житло і можливість перечекати. Головне зберегти сьогодні людей, все інше ми відбудуємо. Але так, саме на Каховській станції можуть бути проблеми з кадрами.
— Наскільки реальна її повна зупинка?
— Я не виключаю будь-яких сценаріїв за воєнних умов. Станція в оперативному управлінні у нас, і ми готові реагувати відповідно до ситуації.
